Понад 30 років Тетяна Вільчинська розвиває бізнеси, у яких підприємницький розрахунок поєднується з творчістю та інтуїцією. Вона починала у 1994 році з текстильного дизайну, перетворила власне ім’я на впізнаваний бренд, відкрила салони та бутік-готель на березі моря, а згодом почала працювати з інвестиціями в нерухомість і зацікавилася ювелірною сферою.

В інтерв’ю Тетяна Вільчинська розповідає про рішення, з якого почався її підприємницький шлях, кризу 2008 року, ціну репутації, роль ризику та інтуїції й правила, яких дотримується в бізнесі понад три десятиліття.

Ви розпочали власний бізнес ще у 1994 році й за понад 30 років пройшли шлях від роботи з текстильним інтер’єром до власних салонів, готельного бізнесу, ювелірної сфери та інвестицій у нерухомість. Яке ваше рішення свого часу стало тією точкою, після якої підприємництво перетворилося для вас на спосіб мислення і життя?

Коли в Україні почалася перебудова, зарплати не вистачало на життя, хоча я працювала на трьох ставках у сфері музики. Прийшов час, коли я зрозуміла, що так жити не хочу. Ще в юності поставила собі за мету стати відомою, забезпеченою, незалежною та вільною людиною. Тому звільнилася з роботи й пішла в бізнес. 

Спочатку, коли відкривала перший салон, більше думала про реалізацію власних ідей. Я мала багато клієнтів, графік був розписаний на два-три місяці вперед. Згодом почала навчати своїх працівників, контролювала робочий процес — від дизайну та монтажу карнизів до пошиття й обслуговування. Компанія динамічно розвивались та масштабувалсь, відкривши другий магазин, таким чином бренд “Салон гардин Тетяни Вільчинської” завоював популярність та став відомим.

Згодом я відчула, що лише в дизайні мені затісно — так з’явився власний бутік-готель на березі моря і ще одна моя мрія втілилась у життя. Я зрозуміла, що хочу заробляти гідні кошти і бачити, як мої ідеї стають реальністю.

Для мене бізнес — це драйв, рух уперед, розвиток і свобода. Це можливість реалізовувати мрії. Це максимум життя. Це я.

Ваше ім’я стало брендом у сфері текстильного дизайну, а салони працювали із постачальниками тканин із Європи, Туреччини та Китаю. Як вдавалося бізнесу залишатися впізнаваним і конкурентним десятиліттями, коли змінюються тренди, клієнти та сам ринок?

Ринок змінюється, бажання і звички людей — також. Потрібно рухатися вперед разом із швидкоплинним часом: шукати нових постачальників, оновлювати підходи, стежити за тенденціями, але залишатися креативною, чесною та відданою своїй роботі.

Я довго думала, чи варто називати салон власним ім’ям. Це велика відповідальність, адже фактично ти підписуєшся під кожною своєю роботою. Власний бренд — це, коли твоє ім’я стає гарантією якості, креативності та результату.

Перевагами мого бізнесу завжди були: найвища якість тканин, досконала робота швей та цікаві дизайнерські рішення. Я працювала безпосередньо з фабриками Стамбула. Передусім я пишаюсь співпрацею із компанією Escardin, яка виготовляла для мене ексклюзивні тюлю по моїх ескізах. Клієнти отримували продукт, якого не було в інших. А текстильна фабрика Anka давала мені можливість закупити вишукані гардини, які були представлені на міжнародних світових виставках. 

За роки в бізнесі вам доводилося проходити через економічні кризи, зміни споживчих звичок і періоди великої невизначеності. Який виклик найбільше змінив вас як бізнес-леді — і чого навчив про гроші, ризик та відповідальність за власні рішення?

Найбільше мене змінила криза 2008 року. Я відчула її наближення інтуїтивно, розірвала контракт на купівлю нерухомості та відклала ще два великі проєкти. Якби цього не зробила, наслідки могли бути дуже серйозними.

До кризи салон мав замовлення на два місяці вперед, а у 2009 році клієнтів майже не стало. Ціни різко зросли, люди поставили свої плани на паузу. Я змінювала постачальників, шукала нові альтернативи, але певний час це не давало результату.

Саме тоді я зрозуміла одне з головних правил: навіть коли все йде чудово, завжди потрібна фінансова подушка. У мене було три окремі бюджети: розвиток бізнесу, особисті витрати, подорожі та інвестиції. Я ніколи їх не змішувала. Цей підхід допоміг мені впевнено пройти період ковіду, і початок повномасштабної війни в Україні.

Безліч надважливих рішень у житті я приймала, керуючись не розумом, а інтуїцією. Одним з таких випадків було розірвання договору купівлі нерухомості у 2008 році, а через 2 тижні відбувся стрибок долара в 3 рази. Дивовижно, але наприкінці 2021 року я вирішила не вкладати кошти в прибутковий об’єкт нерухомості — і вже невдовзі почалася війна. Досвід навчив мене завжди слухати свій внутрішній голос.

Ви реалізовували себе у різних сферах: дизайн, готельний бізнес, ювелірний напрям та нерухомість. За якими критеріями ви визначаєте, що нова ідея варта інвестицій, а від якої, навіть дуже привабливої, краще відмовитися?

Перш ніж заходити в нову сферу, я довго вивчаю ринок, попит і світові тенденції. Іноді буває, що поки аналізуєш напрям, він уже втрачає актуальність. Це добре видно на прикладі текстильного дизайну. Колись були популярними ламбрекени, важкі гардини, багато тюлю. Сьогодні люди обирають простіші рішення — ролети, жалюзі, вільний простір. Вони цінують свій час і не хочуть складного догляду за текстилем. Бізнес повинен реагувати на тенденції у текстильному дизайні.

Я також вивчала інвестиції в нерухомість у Чорногорії, Іспанії та Польщі, але зрештою зупинилася на Україні — на той момент побачила тут найцікавіший для себе проєкт.

Дорогоцінне каміння спочатку було моїм хобі. Перш ніж працювати в цій сфері, я цікавилася й вивчала цей бізнес 10 років, постійно спілкувалася з ювелірами та компаніями, які займаються продажем дорогоцінних самоцвітів й виготовленням із них ювелірних прикрас.

У багатьох ваших проєктах особистий бренд безпосередньо пов’язаний із бізнесом — від салонів під власним ім’ям до TikTok-блогу про дорогоцінне каміння. Наскільки сьогодні для підприємця важливо бути публічним і яку роль репутація відіграє у вартості бізнесу?

Бути публічним сьогодні важливо: люди швидше тебе знаходять, з’являється більше можливостей для реалізації власних планів. Але що більше людей тебе знають, то більшою стає відповідальність за твої слова та вчинки.

Для мене репутація — це все. Її довго заробляти, а втратити можна за мить. Я чесна й відкрита і не готова поступатися своєю репутацією. Для когось можу бути незручною, тому що в принципових питаннях не йду на компроміси.

Гроші можна заробити знову, а відновити втрачену репутацію набагато складніше. Тому моя формула успіху — чисті наміри, велика працездатність і максимальна швидкість у реалізації своїх планів.

Маючи за плечима багаторічний бізнес-досвід, щоб Ви порадили людині, яка починає власну справу?

Моя головна порада — не бійтеся. Але спочатку зважте свої сили, проаналізуйте потенціал і чітко сформулюйте, чого прагнете.

Продумайте, із чого почати, з ким працювати, які ресурси вам потрібні. Вивчіть конкурентів, ринок і наявні пропозиції. Прорахуйте ризики та мінімізуйте витрати.

Якщо у вас є знання, стартовий капітал, надійні люди поруч, працездатність і справжнє бажання це зробити, шанси на успіх дуже високі.

І ще одне правило: ніколи не витрачайте всі кошти. Завжди залишайте резерв. Неможливо передбачити всі ризики, які можливі під час реалізації ваших планів.

Прислухайтеся до себе, аналізуйте, рахуйте й оцінюйте ризики. А коли рішення вже прийняте — дійте.

Фотограф: Катерина Арендарчук.
Візаж: Zimoha beauty space (майстер Софія).
Локація: Корона Вітовта