GLP-1-терапія стала однією з найбільш обговорюваних тем у сучасній медицині. Кому вона справді показана, як обирають препарат, чому результати відрізняються та що відбувається після завершення лікування — про це ми поговорили з Юлією Коваленко, засновницею VONA Beauty Center.

Кому насправді показана GLP-1-терапія? Чи варто звертатися до неї людині, якій потрібно скинути лише 5–7 кг, і які обстеження необхідно пройти перед початком лікування?

GLP-1-терапія — не «чарівна паличка» для швидкого схуднення. Бажання скинути 5–7 кг саме по собі не є показанням до призначення препарату. Ми оцінюємо наявність надлишкової маси тіла або ожиріння та пов’язані з ними ризики: метаболічні порушення, предіабет, гіпертензію та інші стани.

Лікар враховує ІМТ, окружність талії, артеріальний тиск, рівень глюкози та HbA1c, ліпідний профіль, функцію печінки, нирок і щитоподібної залози. Обсяг обстежень визначається індивідуально. Традиційним орієнтиром для призначення препаратів для лікування ожиріння є ІМТ ≥30 кг/м² або ≥27 кг/м² за наявності пов’язаних із вагою захворювань чи ускладнень.

Семаглутид, тирзепатид та нові молекули: як лікар обирає препарат і чому двом пацієнтам з однаковою вагою може призначити різну терапію?

Наш принцип — лікувати людину, враховуючи її метаболічний профіль, харчову поведінку та супутні стани. Тому пацієнти з однаковою вагою можуть отримати різні рекомендації.

Семаглутид діє на рецептори GLP-1, тирзепатид — на GIP та GLP-1. Обидва препарати ефективні для зниження маси тіла, проте відповідь на лікування індивідуальна. Вибір залежить від наявності діабету чи предіабету, рівня глікемії, переносимості терапії та очікуваного результату. Завдання лікаря — знайти баланс між ефективністю та безпекою.

Чому одна людина втрачає 20 кг, а інша майже не реагує на лікування? Що робити, якщо вага перестала знижуватися?

GLP-1-препарати не працюють однаково для всіх. На результат впливають вихідна маса тіла, наявність діабету, харчування, фізична активність, сон, стрес, супутні захворювання та індивідуальна чутливість до терапії. Тому ефективність лікування оцінюють не лише за кілограмами, а й за метаболічними показниками.

Якщо вага перестала знижуватися, не варто самостійно збільшувати дозу. Плато — нормальна частина процесу. Лікар оцінює харчування, фізичну активність, сон, супутні захворювання та лише після цього вирішує, чи змінювати дозу або терапію. Максимальна доза не завжди є оптимальною: мета — стійкий результат без шкоди для здоров’я та м’язової маси.

Які побічні ефекти GLP-1-препаратів справді трапляються, кому така терапія протипоказана і чому небезпечно самостійно збільшувати дозування?

Найчастіші побічні ефекти — нудота, відчуття переповнення в шлунку, блювання, діарея, закреп або рефлюкс. Зазвичай вони найбільш виражені на початку лікування або під час підвищення дози, тому препарати титрують поступово. Самостійне збільшення дозування підвищує ризик побічних ефектів і не гарантує кращого результату.

GLP-1-терапія має протипоказання та обмеження, зокрема при тяжкому гастропарезі. Для семаглутиду й тирзепатиду існують застереження щодо особистого або сімейного анамнезу медулярного раку щитоподібної залози та MEN2. Препарати для лікування ожиріння також не застосовують під час вагітності.

Сильні побічні ефекти не свідчать про вищу ефективність препарату. Оптимальна терапія має бути ефективною, безпечною та добре переноситися.

Чи доведеться застосовувати препарат усе життя? Що відбувається з вагою після його скасування і чи може виникнути залежність?

Ожиріння — хронічне захворювання, тому для частини пацієнтів GLP-1-терапія може бути довготривалою. Після досягнення цільової ваги лікар може переглянути схему та визначити стратегію підтримання результату.

Після відміни препарату апетит може посилюватися, а частина втраченої ваги — повертатися. Це не є залежністю в класичному розумінні. Тому під час терапії важливо сформувати довгострокову стратегію контролю ваги: харчування, фізичну активність, сон і роботу з харчовою поведінкою.