За десять років Всеукраїнська освітня конференція пройшла шлях від камерної події до системного проєкту з впливом на ринок приватної освіти. Сьогодні це не лише щорічна зустріч професіоналів, а екосистема, що об’єднує керівників, педагогів і підприємців, формує партнерства та задає вектор розвитку галузі.

Про те, як працює ця система зсередини, що змінилося після об’єднання трьох засновниць і чому ставка зроблена на партнерство, — говоримо з Єлізаветаою Чуприною, Олександрою Сейдаметовою та Тамарою Жуковою.

Тамара Жукова — клінічно-духовна психологиня, дослідниця мозку та енергії людини, інноваційна психологиня року (2024), тренерка з командоформування та фінансового зростання, спікерка міжнародних подій, Ms. Europe 2023, засновниця освітніх проєктів і організаторка Brand Woman Forum.

Олександра Сейдаметова — підприємиця з 17-річним досвідом у сфері освіти, засновниця мережі «Азбука», що об’єднує дитячі центри, ліцей в Одесі та міжнародні освітні напрямки в Європі.

Єлізавета Чуприна — засновниця Всеукраїнської освітньої конференції, голова Асоціації дитячих центрів України, авторка освітніх програм і проєктів для педагогів та керівників. Засновниця мережі дошкільних  освітніх закладів «Щаслива родина» та «Країна лідерів».

Конференція існує з 2015 року. У який момент стало зрозуміло, що це вже не подія, а платформа впливу?

Олександра Сейдаметова:
Для мене переломним став момент після нашого об’єднання у 2025 році. Ми анонсували наступну конференцію — і квитки почали продаватися без програми та списку спікерів.

Перші 100 місць були викуплені за 24 години. Частину продажів довелося зупиняти через обмеження залу.

Це ключовий маркер: люди обирають не подію, а довіру до платформи. Додайте сюди географію учасників і медійний резонанс — і стає зрозуміло, що це вже інфраструктура ринку.

Єлізавета Чуприна:
Це стає очевидним, коли бачиш довгу динаміку. Люди, які приходили без власних проєктів, за кілька років стають керівниками, відкривають заклади, виходять на сцену як спікери.

Фактично формується середовище, яке прискорює професійне зростання. І коли ти працюєш з цією аудиторією роками, розумієш: мова вже не про подію, а про спільноту з довгостроковим ефектом.

Які зміни в управлінні та стратегії принесло партнерство?

Олександра Сейдаметова:
Головна зміна — перехід від формату «конференція» до освітньої екосистеми.

Що це означає на практиці:

• стратегічне планування щонайменше на рік;
• регулярні сесії управління;
• запуск нових продуктів — медіа, подкасти, журнал;
• зростання кількості учасників і партнерів;
• черга на участь як спікерів.

Ми почали мислити категоріями впливу на ринок, а не окремої події.

Єлізавета Чуприна:
Рішення було інтуїтивним, але стратегічно точним. Після об’єднання з’явився новий рівень енергії й мислення.

Ми почали працювати не від події до події, а як система: щоденна комунікація, спільне планування, постійна генерація ідей.

Тамара Жукова:
Прихід нових партнерів означає перехід проєкту на інший рівень зрілості.

Ми відійшли від інтуїтивного управління й вибудували чітку систему: стратегія розвитку, розподіл відповідальності, довгострокове планування.

Фокус розширився — від окремої події до повноцінної екосистеми, яка включає освітні продукти, професійну спільноту та міжнародні зв’язки.

Проєкт перестав залежати від однієї людини і почав працювати як цілісна, жива структура.

Як виглядає об’єднання на практиці?

Тамара Жукова:
Об’єднання проявляється через конкретні результати.

Після конференції запускаються спільні освітні проєкти, формуються партнерства між школами та експертами, з’являються нові бізнеси.

Але головна зміна — у мисленні. Замість конкуренції з’являється готовність підсилювати один одного.

Саме ця логіка створює масштаб, який неможливо досягти індивідуально.

Олександра Сейдаметова:
Об’єднання вимірюється результатами.

Сьогодні ми бачимо:

• стабільний потік заявок від спікерів;
• ініціативи створення нових освітніх продуктів під брендом платформи;
• партнерства між учасниками після конференцій.

Найцінніше — це прямі контакти. Особисті знайомства між керівниками та засновниками дають іншу якість взаємодії, ніж будь-які онлайн-формати.

Також формується міжсекторна взаємодія: до освіти активно підключається бізнес — від виробників меблів до медичних сервісів. Це вже повноцінна точка перетину ринку.

Чому ставка зроблена на партнерство, а не конкуренцію?

Єлізавета Чуприна:
Конкуренція є і буде, але вона працює як стимул для розвитку. Питання в тому, як з нею взаємодіяти.

Ми обрали модель, у якій сильні гравці можуть співіснувати, обмінюватися досвідом і підсилювати одне одного.

Тамара Жукова:
Конкуренція формує обмежене мислення, орієнтоване на дефіцит.

З точки зору нейропсихології, у такому стані мозок працює в режимі стресу, що знижує здатність до розвитку.

Партнерство, навпаки, розширює можливості: пришвидшує зростання, підсилює вплив і дає глибші результати.

Ми свідомо обрали модель, яка масштабує потенціал, а не звужує його.

Олександра Сейдаметова:
Це прагматичне рішення.

Поодинці кожна з нас має сильні проєкти. Але масштаб цієї ініціативи потребує об’єднання ресурсів: аудиторій, контактів, експертизи.

Партнерство дає швидкість і якість рішень. Ідея одразу переходить у реалізацію.

Це не про дружбу — це про ефективність і масштабування.

Як відбираються спікери?

Тамара Жукова:
Ключовий критерій — результат.

Ми оцінюємо не статус, а реальні кейси, досвід впровадження та здатність змінювати мислення.

Якщо знання не мають практичного підтвердження, це не наш формат.

Наша мета — дати інструменти, які працюють у реальності, а не створюють короткострокове натхнення.

Єлізавета Чуприна:
Ми працюємо виключно з практиками. Це принципова позиція.

На сцені — засновники, керівники, люди з реальними кейсами та результатами.

Олександра Сейдаметова:
Система відбору багаторівнева:

• підтверджений досвід і результати;
• публічна позиція експерта;
• узгодження теми та структури виступу;
• практична цінність — цифри, інструменти, кейси;
• відкритість, включно з готовністю говорити про помилки.

Саме це формує довіру аудиторії.

Які метрики визначають ефективність конференції?

Єлізавета Чуприна:
Ключовий показник — довгостроковий вплив. Це те, що ми побачимо через 5–10 років: масштаб проєктів, рівень довіри, позицію бренду на ринку.

Олександра Сейдаметова:
Операційні метрики також важливі:

• продаж квитків у перші 24 години;
• зростання кількості учасників (від 200 до 500+);
• кількість заявок від спікерів;
• нові проєкти та партнерства, що виникають після події.

Це дає чітке розуміння динаміки.

Тамара Жукова:
Кількість учасників — другорядний показник.

Нас цікавить інше: які рішення приймають люди після конференції, які проєкти запускаються і які зміни відбуваються через кілька місяців.

Ми оцінюємо не відвідуваність, а результат.

Цінність освіти вимірюється трансформацією.

З якими викликами ви стикаєтесь під час масштабування?

Тамара Жукова:
Головний виклик — зберегти глибину змісту під час зростання.

Масштаб завжди несе ризик спрощення і втрати сенсу, тому ми свідомо тримаємо баланс між масштабом і якістю.

Окремий фактор — команда. Сильні результати можливі лише тоді, коли люди поділяють спільні цінності та підхід до роботи.

Олександра Сейдаметова:
Основні блоки викликів:

• фінансові (великі інвестиції в події та медіа);
• операційні (управління масштабом і якістю);
• репутаційні (зростання відповідальності).

Ми не уникаємо ризиків — ми ними керуємо. Для підприємця це частина процесу.

Єлізавета Чуприна:
Я сприймаю це як робочі виклики. Масштаб завжди вимагає нових рішень — від організації великих майданчиків до запуску нових продуктів.

Чи плануєте вихід на міжнародний рівень?

Єлізавета Чуприна:
Для нас важливо показати, що українські фахівці — це не лише ті, хто може працювати в європейських закладах, а й ті, хто здатен привносити цінність. Робити це м’яко: через інтеграцію, через повагу до середовища, але водночас — із чітким усвідомленням власної експертності.

Це шлях нешвидкий. Це маленькі кроки кожного педагога: проявленість, розвиток, комунікація, присутність у соціальних мережах, участь у професійних подіях.

Через конференції, медіа та спільноти ми можемо доносити це ширше.

Наша задача — показати світу, що Україна — сильна освітня країна.

І це наше довгострокове бачення на 10 років.

Ми віримо в наших людей. У наших жінок — сильних, розумних, ініціативних. І ми точно знаємо, що вони здатні не лише інтегруватися, а й підсилювати освітній простір Європи.

Олександра Сейдаметова:
Наше завдання — створювати професійні спільноти в Європі та інтегрувати український досвід у міжнародне середовище.

Ми працюємо як партнери, які привносять цінність.

Тамара Жукова:
Це стратегія на роки: через події, медіа і спільноти формувати позицію України як сильної освітньої країни.

Українська освіта має сильні сторони — гнучкість, глибину і здатність працювати в складних умовах.

На міжнародному рівні ми не лише інтегруємося, а й формуємо нові підходи: ділимося досвідом, створюємо формати та об’єднуємо експертів.

Ми розглядаємо цю конференцію як платформу, що формує сучасну культуру освіти — практичну, адаптивну і масштабну.